- Чи можна говорити про позитивні зміни в Україні в питаннях гендерної рівності в бізнесі та соціальній сфері за останні кілька років? Які, на вашу думку, основні досягнення та прогалини залишаються?
За останні роки в Україні спостерігається суттєвий прогрес у сфері гендерної рівності, що стало результатом як державної політики, так і ініціатив громадського сектору та бізнесу. Впровадження принципів DEI (Diversity, Equity, Inclusion) у великих компаніях сприяло зміні корпоративної культури, а також розширенню економічних та бізнесових можливостей для жінок. Війна прискорила процеси гендерних змін – жінки стали більш залученими в прийняття рішень, взяли на себе керівні ролі як у бізнесі, так і в армії, проявляють себе у професіях, які історично вважалися чоловічими: водійки тракторів, поїздів, вантажівок, інженерки телекомунікаційних мереж, співробітниці IT-сфери, операторки дронів тощо.
-
- Дослідження Gradus Research (липень,2024) показало, що 50% українських жінок готові до відповідальності та змін у кар’єрі, а 46% прагнуть кар’єрного зростання.
- Водночас,жінки в Україні все більше часу приділяють собі (18% респонденток, напротивагу 13% минулого року). І це враховуючи те, що в їхньому житті зростає навантаження з догляду за членами родини та близькими (33% зараз, 30% — у 2023), основної роботи (24% порівняно з 14%), додаткової зайнятості/підробітку (21% у порівнянні з 14%). Це свідчить про те, що жінки схильні все більш грамотно розподіляти власні ресурси і пріоритизувати турботу про себе.
- Основні досягнення останніх років в Україні та світі– це збільшення кількості жінок у технологічних сферах, впровадження корпоративних політик підтримки, зростання рівня обізнаності щодо рівних можливостей.
- Якщо гшоворити про прогалини, то в нас все ще недостатнє представництво жінок у вищому керівництві компаній, нерівномірний розподіл економічних можливостей, (різниця в оплаті праці порівняно з чоловіками), потреба в посиленні механізмів захисту від дискримінації.
- Які, на вашу думку, найбільші виклики для досягнення гендерної рівності в Україні сьогодні? Як впливають поточні військові дії на ситуацію з рівністю? Як війна змінила роль жінок в українському суспільстві, зокрема в бізнесі, політиці? Виклики та можливості для гендерної рівності в Україні в умовах війни
Повномасштабне вторгнення рф докорінно змінило український соціальний ландшафт, створивши як нові виклики, так і несподівані можливості для гендерної рівності. Війна спричинила значну реструктуризацію соціальних ролей. Багато українських жінок вимушено перебрали на себе відповідальність у сферах, де традиційно домінували чоловіки: у веденні бізнесу, державному управлінні тощо. Ці зміни не були плановими, але стали необхідністю в умовах, коли чоловіки масово мобілізувалися до лав ЗСУ.
Попри розширення сфер впливу, права жінок зазнали додаткових ризиків через масштабні вимушені переселення всередині країни та міграцію за кордон разом з дітьми. Це створило нові форми вразливості для значної частини жіночого населення України.
Аналіз ситуації виявляє три ключові перешкоди на шляху до гендерної рівності в сучасній Україні: усталені гендерні стереотипи, які, незважаючи на суспільні трансформації, продовжують впливати на сприйняття ролі жінок у різних сферах діяльності; нерівний доступ до ресурсів і фінансування, нерівномірна оплата праці, що особливо гостро відчувається в умовах обмежених економічних можливостей воєнного часу; зростання ризиків гендерно зумовленого насильства, як безпосередній наслідок військових дій та пов’язаної із ними соціальної напруги.
Показовим є суттєве зрушення в суспільних поглядах щодо участі жінок у військовій сфері. За результатами соціологічних досліджень, якщо у 2018 році ідею рівноправності жінок і чоловіків у армії підтримувало 53% українців, то станом на березень 2023 року цей показник зріс до 80%. Це свідчить про кардинальну зміну суспільного сприйняття гендерних ролей.
Цю тенденцію підтверджують і самі жінки-військовослужбовиці: 82% із них вважають, що їхній внесок у військову службу має позитивний вплив на становище всіх жінок в Україні, створюючи прецедент для розширення можливостей у раніше недоступних сферах.
І якщо говорити про перспективи післявоєнного відновлення, то дослідження аналітичного центру Cedos (2024) акцентує увагу на необхідності інтегрування гендерно чутливого підходу до процесів післявоєнного відновлення України. Це означає врахування специфічних потреб різних соціальних груп при розробці та впровадженні програм відбудови. Такий підхід не лише сприятиме усуненню наявних гендерних розривів, але й створить підґрунтя для більш справедливого та інклюзивного українського суспільства в майбутньому.
Війна, попри всі її руйнівні наслідки, парадоксально відкрила вікно можливостей для прискореної трансформації гендерних ролей і відносин в українському суспільстві, робота над закріпленням і розвитком яких буде одним із ключових завдань післявоєнного періоду.
- Підвищення залученості жінок у політиці та бізнесі. Як можна підвищити рівень залученості жінок на керівні посади в політиці та бізнесі в Україні? Які конкретні кроки мають бути зроблені?
Відповідно до ст. 24 Конституції України рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством тощо.
Важливими є кроки із запровадження програм наставництва, навчальних ініціатив, стимулювання компаній до впровадження гендерних квот. Сьогодні вкрай необхідна підтримка з боку держави та бізнесу: податкові стимули для компаній, які дотримуються політик рівності, програми з підтримки жіночого підприємництва та лідерства.
В Україні активно залучають та “перенавчають” жінок для їхньої реалізації у стереотипно чоловічних професіях. Зокрема, видання The Economist розповіло про українок, яких залучили на роботу на одній із шахт Дніпропетровщини, де на гірничому комплексі під Тернівкою до армії призвали 600 чоловіків, приблизно десяту частину від загальної чисельності працівників, і їм на зміну прийшло 300 жінок, третина з яких ніколи не мали досвіду такої роботи. Жінки працюють на конвеєрі, який доставляє вугілля на поверхні, стежать за технікою безпеки та справністю електропроводки, керують вагонетками тощо.
Надзвичайно важливе значення має також посилення інституційного захисту від дискримінації та гендерного дисбалансу. Згідно з дослідженнями Gradus, 60% жінок стикалися з ситуаціями неналежного ставлення на роботі, з яких лише 25% наважилися повідомити про це керівництву. Для надання голосу тим, хто стикається з проявами насилля, сексизму чи іншими проявами нерівності, важливим є забезпечення політики дестигматизації жертви.
- Роль освіти та медіа. Яку роль повинні відігравати освіта та медіа в забезпеченні гендерної рівності? Як ви оцінюєте цей вплив нині. Чи він достатній?
Освіта однозначно має сприяти формуванню культури рівності через оновлення навчальних програм, інтеграцію гендерного компонента в освіту, підтримку жінок у STEM-напрямках. Важливу роль тут відіграє корпоративний сектор, який часто має впроваджені політики і процедури щодо вимог гендерної рівності у командах, квот у керівництві компаній, наявності навчальних програм з підтримки жінок на роботі, кар’єрного розвитку та жіночого лідерства.
Однак, вплив поки що недостатній, оскільки тема рівності нерідко позиціонується як частина соціальних кампаній, а не як стратегічний пріоритет. Одним із ризиків впровадження гендерно чутливого підходу є його імітація — здійснення заходів, які формально спрямовані на досягнення певних цілей, але фактично не прискорюють рух у цьому напрямку.
- Адаптація глобальних практик в Україні. Як зміни в глобальній політиці щодо гендерної рівності можуть бути адаптовані в Україні? Які ініціативи, на вашу думку, мають бути впроваджені для наближення до європейських та світових стандартів?
Україна має значні можливості для впровадження передових світових практик з гендерної рівності, особливо в контексті євроінтеграційного курсу. Успішна адаптація глобальних підходів потребує комплексного бачення та врахування національних особливостей.
Ефективна адаптація європейських підходів передбачає вдосконалення правової бази та посилення інституційних механізмів:
-
- Гармонізацію національного законодавства з директивами ЄС щодо гендерної рівності
- Розширення повноважень профільних державних інституцій
- Запровадження обов’язкової гендерної експертизи законопроєктів
- Посилення механізмів моніторингу та контролю за дотриманням принципів рівності
Впровадження скандинавського досвіду. Скандинавські країни демонструють найвищі показники гендерної рівності, пропонуючи практики, що варті адаптації:
-
- Запровадження гнучких декретних відпусток з квотами для батьків
- Розробка прозорих механізмів забезпечення рівної оплати праці
- Створення інфраструктури доступного догляду за дітьми
- Стимулювання компаній, що впроваджують політики гендерної рівності
Розвиток ESG-стратегій з гендерним компонентом;
Міжнародне партнерство та державні програми підтримки.
У контексті післявоєнного відновлення України, впровадження цих ініціатив має особливу важливість для розбудови справедливого та інклюзивного суспільства, що відповідає європейським стандартам. Ключовим аспектом має стати не просто формальне запозичення норм, але їх адаптація до українських реалій з урахуванням викликів воєнного та післявоєнного періоду.