-
- Чи можна говорити про позитивні зміни в Україні в питаннях гендерної рівності в бізнесі та соціальній сфері за останні кілька років? Які, на вашу думку, основні досягнення та прогалини залишаються?
Прогрес у досягненні гендерної рівності в Україні починається з лідерів та лідерок, які системно ініціюють зміни, адвокатують рівні права та можливості й надихають власним прикладом. Серед ключових досягнень – розширення прав жінок у ЗСУ та підтримка підприємницьких ініціатив. Водночас проблемними залишаються недостатня представленість жінок у топменеджменті та політичних процесах. Особливої уваги потребує реформа Виборчого кодексу: так званий ценз осілості створює суттєві перешкоди для участі переміщених жінок у виборах, що обмежує їхнє представництво в парламенті.
-
- Які, на вашу думку, найбільші виклики для досягнення гендерної рівності в Україні сьогодні? Як впливають поточні військові дії на ситуацію з рівністю? Як війна змінила роль жінок в українському суспільстві, зокрема в бізнесі, політиці?
Війна змінила ролі жінок – вони служать у ЗСУ, займаються волонтерством, стають лідерками в бізнесі та громадському секторі. Але давні бар’єри залишаються: гендерні упередження, обмежений доступ до ресурсів, подвійне навантаження. Відновлення України має включати гендерний вимір: критично важливо забезпечити рівне залучення жінок до процесів реконструкції, аби побудувати країну, де рівні права та можливості є реальністю для всіх.
-
- Як можна підвищити рівень залученості жінок на керівні посади в політиці та бізнесі в Україні? Які конкретні кроки мають бути зроблені?
Законодавчі квоти працюють, але цього недостатньо. Наставництво допомагає, але його бракує. Гендерно-чутливі корпоративні політики важливі, але їх недостатньо. Необхідні прозорі правила призначень та системна зміна підходів до керівництва. Будь-які зміни викликають спротив, але це сигнал, що ми рухаємося у правильному напрямку. Трансформація суспільних норм – це довгий шлях, але без нього прогрес неможливий.
-
- Яку роль повинні відігравати освіта та медіа в забезпеченні гендерної рівності? Як ви оцінюєте цей вплив нині. Чи він достатній?
Освіта і медіа формують уявлення про права та можливості жінок. Попри позитивні зрушення, сексизм і гендерні стереотипи досі залишаються значною проблемою. Важливо робити акцент на рівності в навчальних програмах та відповідальності медіа, зокрема в соціальних мережах. Дезінформація, яку WEF визнав найбільшим глобальним ризиком 2025 року, значно впливає на сприйняття гендерної рівності. Антигендерні наративи, що зображають фемінізм як «ідеологічну колонізацію» або «загрозу сімейним цінностям», стають потужним інструментом маніпуляцій.
-
- Як зміни в глобальній політиці щодо гендерної рівності можуть бути адаптовані в Україні? Які ініціативи, на вашу думку, мають бути впроваджені для наближення до європейських та світових стандартів?
Світ переживає непрості часи у питаннях гендерної рівності. Зростання популізму, консерватизму, антифеміністичних наративів, цифрової мізогінії та дезінформації, а також скляна стеля в бізнесі та політиці – усе це фактори відкату, які ми спостерігаємо на глобальному рівні. Для України зараз відкривається унікальна можливість зробити якісний прорив у цьому питанні в рамках перемовин щодо вступу до ЄС, зокрема по розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права». Гендерна рівність – це не просто про соціальну справедливість, а про економічне зростання, політичну стабільність і стійке суспільство. Попри спротив, боротьба за рівність триває. Вона потребує лідерства і відповідальності – від кожного і кожної, хто має змогу впливати на рішення, формувати політики та визначати нові стандарти.